Ще одне авто пройшовши шлях, вкритий емоціями та перешкодами, потрапило на передову.
Це починалось, як завжди, зі збирання коштів. В Польщі, у містечку Каліш, за допомогою священика Романа та парафіян церкви, в якій Роман служить, назбирали кошти та придбдали цей автомобіль. Священик Роман особисто доставив його до українсько-польського кордону. У кожному внеску була краплина надії, що зможемо допомогти своїм військовим на передовій. Добровольці робили неймовірні зусилля, об’єднуючись для спільної справи.
Переїзд через кордон з Польщею був моментом, коли серце б’ється частіше, адже завжди можуть виникнути труднощі з оформленням необхідних документів. Та завдяки професійності та чарівним словам 🙂 перетин кордону зайняв 15 хвилин. Ми успішно пересікли кордон, як міст, що сполучає добро з необхідністю.
Автомобіль ми переробили під медичний, з усіма потрібними для порятунку та евакуації ранених речами всередині. Також його пофарбували під потреби сьогодення — у камуфляж. І поїхали ним в Слов’янськ, Донецької області. Блок-пости, що стояли на шляху, сповнені спокоєм та напруженням. Але наша мета була ясна — доїхати до кінцевої точки, де чекають наші воїни.
І нарешті, коли ми дісталися в Слов’янськ була темна ніч, але душі військових медиків були сповнені неймовірної гордості та сили. Погляд на обличчя захисників, на те, як вони вітають нас з усмішкою та вдячністю, — це був момент, на який ми чекали. Ми зробили це разом, і ця спільна подорож стала втіленням нашого безмежного патріотизму та відданості.
Також зі Слов’янська ми привезли подарунки від військових, які теж колись подаруємо нашим донатерам.
